КОРИ́ТЦЕ, я, с. Зменш. до кори́то 1, 3. Біля куреня.. сидить Кирило, довбає коритце для води (Мирний, V, 1955, 141); Господиня.. винесла сухе коритце (Досв., Вибр., 1959, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 291.