КОРО́БОЧКА, и, ж.
1. Зменш. до коро́бка 1. А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив (Сл. Гр.); Кінчивши говорити, підійшов голова району до Марти і підніс їй маленьку-маленьку коробочку, сірники мовби (Ряб., Жайворонки, 1957, 53).
2. Сухий плід рослини, у якому міститься насіння. Плід льону-довгунця — невелика куляста коробочка з п’ятьма гніздами (Техн. культ., 1956, 11); На полі вже дозрів бавовник білосніжний, свої коробочки розкрив (Забіла, У.. світ, 1960, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 294.