КОРОВА́РНЯ, і, ж. Те саме, що корі́вня. Сонце поклало багрець на бідони, що стоять біля короварні (Цюпа. Вічний вогонь, 1960, 65); Чути було, як два арте-зіани дзвенять колесами, женучи воду в короварню і стайню (Кучер, Полтавка, 1950, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 295.