КОРОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. Бути королем (у 1 знач.), правити королівством. Багатий дуже був той край. Де він [Лев] королював (Гл., Вибр., 1957, 148).
2. перен., розм. Мати владу над ким-небудь; володарювати. Моїй Насті не буде над ким королювати, хіба над.. німою француженкою (Н.-Лев., III, 1956, 247).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 297.