КОРУ́НД, у, ч. Дуже твердий мінерал, що являє собою кристалічний глинозем; різновидами його є рубін, топаз, сапфір. Корунд — кристалічний окис алюмінію. З нього виготовляють точильні круги, порошки для шліфування (Слюс. справа, 1957, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 302.