КОРЧА́КА, и, ж. Збільш. до корч1 1. В печері біліла вербова корчака, що весною була знесена водою (Н.-Лев., II, 1956, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 302.