КОСАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. Бути косарем; займатися косовицею. Ми з Петром косарюємо вдвох (Сл. Гр.); Вона бере косу.. Кладе ручку так, наче вона все життя косарювала (Чаб., Балкан. весна, 1960, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 304.