КОСТРУБА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до коструба́тий. Юля у відповідь знизувала плечима і підводила вгору чорні кострубатенькі бровенята (Донч., V, 1957, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 308.