КОСТЬО́Л, КОСТЕ́Л, у, ч. Римсько-католицький храм. Вона [церква] була вже повернута панством на костел (Стар., Облога.., 1961, 5); Кальварійський костел увесь горів у рожевім світлі (Фр., IV, 1950, 268); Вона так часто пробуває в костьолі, що коли я стрічаю її потому, у мене в вухах гудуть органи (Коцюб., II, 1955, 265); За мигтючими озерами біліло якесь село з високою гранчастою баштою костьолу (Гончар, III, 1959, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 309.