КОСЯ́К1, а́, ч., розм.
1. Те саме, що одві́рок 1. Остюк зіперся об косяк дверей (Ю. Янов., І, 1958, 156).
2. Те саме, що лу́тка
1. Той харчав, звалившись під лавкою; той сидів, обпершись спиною об косяк вікна (Мирний, II, 1954, 156).
КОСЯ́К2, а́, ч. 1. Скупчення риб у період нересту. У річках кета щільними косяками йде вгору проти течії з швидкістю в середньому 47 кілометрів за добу (Наука.., 7, 1957, 36).
2. розм. Те саме, що згра́я 1. Над палаткою час від часу пролітали косяки диких гусей (Багмут, Опов., 1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 309.