КО́ТИКОВИЙ, а, е. Прикм. до ко́тик 2. Вони [радянські біологи] вивчали котикові лежбища на островах Прибилова (Рад. Укр., 26. VII 1961, 1); // Вигот. з хутра котика. Двері [вагона] з гуркотом відсунулись, і на порозі.. бачить [Огей] в розкішному котиковому манто молоду жінку (Досв., Вибр., 1959, 206); Котиковий комір.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 310.