КОТЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до котя́. Досталось тоді не одній Мокрині, й не за одні котятка (Мирний, II, 1954, 102); — Моє котятко все й затонуло в молоці (Фр., VI, 1951, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 312.