КОФТИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що ко́фта; // Про поганеньку, поношену кофту. Лесі боляче стало, коли вона.. глянула на матір — маленьку, зсутулену і таку безпорадну в благенькій.. кофтині (Хижняк, Невгамовна, 1961, 250); На ній кофтина старенька.. з сукна домотканого й чоботи-шкарбуни на ногах (Головко, І, 1957, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 312.