КОЧЕГА́РКА, и, ж., техн. Приміщення, де містяться печі парових казанів. Лагодили каюти і камбуз, наводили порядок у машинному відділі та в кочегарці (Трубл., Лахтак, 1953, 186); Кілька ранків я крадькома приходив на подвір’я кочегарки (Сміл., Сашко, 1954, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 315.