КОЧЕРЕ́ЖНИК, а, ч. Місце біля припічка, де стоять коцюба, рогач тощо. Кинула [молодиця] сапу в кочережник (Вирган, В розп. літа, 1959, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 315.