КОШИКА́Р, я, ч. Майстер, що плете кошики. Тепер від першого Данькового враження про кошикаря не зосталося й сліду (Гончар, Таврія.., 1957, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 316.