КОШМА́Р, у, ч.
1. Важке, страшне, гнітюче видіння. Кошмар скажений У гарячковім сні, мабуть, Не давить так, як тут у мене (Фр., XIII, 1954, 410); Іноді просто не віриться, що це дійсність, а так — немов заснув і душить кошмар (Головко, II, 1957, 81); * У порівн. Думки виринали тривожні й безладні, як кошмари (Тулуб, Людолови, II, 1957, 512).
2. перен., розм. Що-небудь жахливе, огидне, гнітюче. Ми пішли до старої хати.. Повіяло кошмарами пониклих руїн (Вас., II, 1959, 327); Страшним кошмаром вставала перед ним тюрма (Кол., Терен.., 1959, 375).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 317.