КО́ЇТИ, ко́ю, ко́їш, недок., перех. Робити щось недобре; виробляти, чинити. Не знаю, мій друже. Чи сатана лихо коїв? Чи я занедужав? (Шевч., II, 1953, 252); — Знай, що коли ти Гаїнку займеш або що проти Зінька коїтимеш, то.. вижену тебе (Гр., II, 1963, 459); Важко було цим простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти в часи окупації (Вол., Сади.., 1950, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 213.