КРАЙНЕ́БО, а, с.
1. Частина неба над лінією горизонту; небосхил. Синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи (Коцюб., II, 1955, 318); Мені видалося, що геть далеко на тлі рожевого крайнеба заманячіли обриси якогось величезного птаха (Фр., II, 1950, 95); Догорів літній день. Щирим золотом приснуло сонце з-під високих.. чорних ялин, .. вирізалось на крайнебі (Дн. Чайка, Тв., 1960, 87).
2. Лінія горизонту. Сонце все раніше й раніше випливало з-за крайнеба вранці (Ю. Янов., II, 1958, 450); Далеко, на самому крайнебі, паслися гуртиком гіллясторогі олені (Гончар, Таврія.., 1957, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 321.