КРАМО́ЛЬНИК, а, ч., заст. Бунтівник, бунтар, заколотник. У старовину грішників або крамольників.. палили при повному зборі найвищого духовенства, адміністрації й війська (Сам., II, 1958, 298).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 323.