КРАСУ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до красу́ня 1. Підбігає з сміхом до татуся красунька Орися (Стар., Облога.., 1961, 19); Бану тільки рукою махнув, сховавши під очима гордість за свою дружину-красуньку (Чаб., Балкан, весна, 1960, 411).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 329.