КРА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кра́яти. Хліб — як золотий. Насичений вітрами степовими І краяний смаглявою рукою Мисливця, риболова, косаря! (Рильський, II, 1960, 148).
Не до ладу́ кра́яний, та мі́цно зши́тий див. зши́тий.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 330.