КРА́ЯТИСЯ, кра́ється, недок. Піддаватися краянню; різатися. Хліб крається погано.
◊ Кра́ється (кра́ялося) се́рце у кого, чиє, рідко кому; Кра́ється (кра́ялася) душа́ у кого, чия, рідко кому — хто-небудь дуже переживає, відчуває душевний біль. Капають сльози по личеньку. Крається серце в журбі (Пісні та романси.., II, 1956, 249); [Едіта:] У мене серце аж крається, що він на згубу йде (Л. Укр., III, 1952, 31); Багато про що .. жалівся він мені, і серце мені краялося при його словах! (Коб., II, 1956, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 331.