КРЕАТИ́Н, у, ч., біох. Азотиста органічна сполука, що міститься в різних тканинах хребетних тварин і людини. Вивченням креатину і його ролі в м’язах і був покладений початок дослідженням у галузі біохімії м’язової системи на Україні (Розв. науки в УРСР.., 1957, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 331.