КРИВОБО́КИЙ, а, е. Який має викривлений бік, викривлену постать. — Ні, мамо, не така краса мені снилась, як в тих поганеньких дочок пашів! Одна губата, друга кирпата, третя чорна, інша кривобока,— сказав Саїб (Н.-Лев., IV, 1956, 19); Кривобокий скрипаль щось пиляє на скрипці (Кол., На фронті.., 1959, 143); // Викривлений, перекошений на один бік (про оселю тощо). А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій Або під тином простягтись (Шевч., II, 1953, 361); Євген повернув до своєї кривобокої оселі (Стельмах, І, 1962, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 340.