КРИВОСЛО́ВИТИ, влю, виш; мн. кривосло́влять; недок., кому, розм., рідко. Образливо комусь заперечувати. Невістка.. не поспішає свекрусі кривословити (Ле, Ю. Кудря, 1956, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 341.