КРИКЛИ́ВО. Присл. до крикли́вий 3, 4. — Оце, як бачиш, — крикливо почала Параска,— чортова лобурячка трохи не вбила Василя (Мирний, IV, 1955, 72); Повз них пройшла.. крикливо нафарбована дівчина (Панч, На калин. мості, 1965, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 345.