КРОВА́ВИТИ, влю, виш; мн. кровавлять; недок., перех. і неперех., заст. Кривавити. Споминки.. рвали його душу, кровавили серце (Фр., II, 1950, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 360.