КРОВОПІ́Й, я, ч., зневажл., рідко. Те саме, що кровоже́р. Сказано — кровопій людський [Грицько]! (Мирний, III, 1954, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 362.