КРОВОТОЧИ́ВІСТЬ, вості, ж. Хвороба, пов’язана з порушенням згортання крові; гемофілія. Причиною [пупкової] кровотечі буває природжена кровоточивість (Хвор. дит. віку, 1955, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 362.