КРО́ПІТКО, рідко. Присл. до кропітки́й. Нагадував він.. лагідного вчителя, який кропітко.. перевіряє зошити (Шиян, Партиз. край, 1946, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 366.