КРО́ТКИЙ, а, е, заст. Добрий, сердечний, лагідний. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка (Шевч., II, 1963, 323); // Який виражає доброту, лагідність, сумирність (про зовнішність). Ваші риси — милі, кроткі — Довіку в пам’ять залягли! (Граб., І, 1959, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 367.