КРО́ЇТИ, кро́ю, кро́їш, недок., перех. Розтинати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо. Стара скрині з комори викочує та оксамити.. кроїть та приміряє на панночку (Вовчок, І, 1955, 107); Варя слухняно стала кроїти матерію (Донч., V, 1957, 287); // Вирізувати за міркою частини одягу, взуття тощо. Сорок років випало [дядькові] тачати Халявки та кроїть переди (Мал., Звенигора, 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 362.