КРУГЛЯ́ВИЙ, а, е. Те саме, що круглува́тий. Густий мох.. зеленим руном покривав.. кругляву площу (Фр., VIII, 1952, 183); Он — наче келихи на дорогий шампан, Гриби, що лійками їх звуть серед селян; Високі ковпаки — як кубків дно кругляве (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 369.