КРУГОВОРО́Т, у, ч., рідко. Те саме, що коло́ворот1. Є щось.. невимовно ніжне.. в цих бризах, .. що мовби єднають у вічнім круговороті і море, й степи… (Гончар, Тронка, 1963, 335); Настрій танцю передавався глядачам, захоплюючи їх у свій круговорот (Галан, Гори.., 1956, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 369.