КРУЖГА́НОК, нку, ч., рідко. Зовнішня галерея, веранда, звичайно навколо будівлі. З обох боків старої будівлі прибудував [Єремія] ще по крилу покоїв і з’єднав їх кружганками (Стор., І, 1957, 366); Дзвіниця.. була з кружганками, висока (Стар., Вибр., 1959, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 370.