КРУТОГО́РИЙ, а, е, поет. Який має .стрімкі схили, береги (про річку). І тут.. невесело було. Та все-таки якось жилось. Принаймні вкупі сумували. Згадавши той веселий край, І Дніпр той дужий, крутогорий (Шевч., II, 1963, 240); // Із стрімкими горами (про місцевість).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 377.