КРУТОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., розм. Підсил. до крутну́ти. Русевич з силою крутонув ручку телефону і.. наказав з’єднати його з лабораторіями (Шовк., Інженери, 1956, 29); Від болю й гордої образи так крутонули [коні] вбік, що ледве не скинули вершника (Стельмах, І, 1962, 500).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 377.