КРЯЧО́К, чка́, ч. Водяний птах родини мартинів. Ой що ж то за крячок. Що по морю літає? (Укр.. думи.., 1955, 83); Крячки стрілами падали на воду і хапали рибу (Н.-Лев., II, 1956, 227); Грудочки води, здиблені навколо човна ворожими кулями, на диво були схожі на.. блакитнокрилих крячків, що з квилінням падали на ріку (Стельмах, II, 1962, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 380.