КРІПОСНИ́К, а́, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства. Тоді, в епоху «60-х років», сила кріпосників була надламана.. (Ленін, 1, 1948, 254); // перен., розм. Про жорстоку, деспотичну людину. Нерідко син ворогував з батьком, обзивав його.. «кріпосником-деспотом» (Мирний, І, 1949, 370).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 358.