КУ́БРИК, а, ч. Житлове приміщення на судні для команди. Глуха перегородка.. відокремлювала на кормі каюти для начальства, залишаючи багато місця для команди на палубі й в кубрику (Ю. Янов., II, 1958, 68); Незайнята частина моряків в кубриках почала впадати в тугу (Довж., Зач. Десна, 1957, 403).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 382.