КУБІ́ЗМ, у, ч. У західноєвропейському буржуазному мистецтві початку XX ст.— формалістичний напрям, представники якого зображували предмети реального світу у вигляді геометричних фігур (куба, конуса тощо). — Я в живопису апломбно називав Курбе родоначальником кубізму (Ле, Право.., 1957, 345); За антихудожність Ленін різко засуджував твори експресіонізму, футуризму, кубізму та інших «ізмів» (Рад. літ-во, 2, 1958, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 381.