КУДЕ́ЛИЦЯ, і, ж. Те саме, що ку́жі́ль. Як погнала бабусенька куріпочку пасти. Сама сіла під тиночком куделицю прясти (Україна.., І, 1960, 342); Біля стовпа, що підпирає стелю, прив’язана куделиця (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 43); * Образно. Осідаючи.., затягав [присмерк] сивою куделицею темні водянисті марева дібров та лісів (Стельмах, І, 1962, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 383.