КУКУРУ́ДЗИЩЕ, а, с. Поле, на якому росла кукурудза. Торік їх [буряки] сіяли після ярих зернових культур, що йшли по кукурудзищу (Колг. Укр., 2, 1956, 12); У підмерзлу землю — на старому кукурудзищі — забивали пакілець (Рудь, Гомін.., 1959, 144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 388.