КУЛЬТИВО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до культивува́ти 2.
2. у знач. прикм. Штучно розведений, вирощений. Походження первісного землеробства у східній Європі .. ще не з’ясоване. Поки що невідомі найперші види культивованих рослин (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 394.