КУНГА́Н, а, ч. У тюркських народів та кавказьких горців — високий глек з носиком. Наповнивши вузькошиї глеки-кунгани дзвінкою холодною цівкою, спритно ставили [жінки] глеки на плечі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 399.