КУП’Я́, я́, с. Збірн. до ку́пини́1. Сидухи та перепічайки з бубликами, з варивом, сидять на горбиках, мов ті жаби на маленьких болотяних острівцях та куп’ї (Н.-Лев., І, 1956, 50); Довгоноса чапля вартувала між куп’ям (Ле, Вибр., 1939, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 406.