КУПА́ЛЬНИЙ1, а, е. Прикм. до купа́ння. Я, бачте, виїхала з Євпаторії раніше, ніж думала, бо ще далеко до кінця купального сезону мене напав тиф (Л. Укр., V, 1956, 60); // Признач. для купання. Журба стоїть біля машини. Журба, певне, вагається, бо жінки тільки в купальних костюмах (Епік, Тв., 1958, 596); Сахно., мусила дозволити [лакею] роздягти себе й напнути на плечі купальний халат (Смолич, І, 1958, 68).
КУПА́ЛЬНИЙ2, а, е. Те саме, що купа́льський. По городах залунали Купальні пісні, І не чуть пісень весільних — Вже незла весни (Дн. Чайка, Тв., 1960, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 401.