КУПО́ВАНИЙ, а, е. Те саме, що ку́плений. Одні [румуни], в чорних сукняних безрукавках, виглядали ще сяк-так, а інші, у купованих піджаках, були облатані, як старці (Вільде, Повнол. діти, 1960, 373); Новина в нашій віллі та, що купили недавно корову і маємо своє молоко.., бо тут куповане молоко таки поганеньке (Л. Укр., V, 1956, 393); — Може ж, ти хоч слово промовиш, — починає гніватись Гервасій,— чи воно в тебе куповане? (Стельмах, І, 1962, 345); Пам’ятайте, бандерята й цуперята, знайте, куповані: будемо й далі пильнувати! І нашу рідну землю, і наше небо стерегтимемо, аби шуліки не залітали (Жур., Опов., 1956, 203).
Не купо́ваний — не цінний для того, хто говорить, за який не плачено грошей. Після пильних підрахунків, помирилися всі на тому, щоб іти пішки:— Підошви свої, не куповані! (Гончар, Таврія, 1952, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 404.