КУПЦІ́ВНА, и, ж. Дочка купця (у 1 знач.). Молоді професорівни й купцівни не схотіли навіть пити чаю та все ждали, щоб музики швидше заграли до танців (Н.-Лев., І, 1956, 378); * Упорівн. У білому з голубими квіточками платті вона виглядала купцівною (Мирний, IV, 1955, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 405.